0 800 309 114
July 9, 2026
8 хвилин
Три роки тому кожна атака на українську компанію була переважно її приватною проблемою. Держава реагувала на масштабні інциденти: атаки на енергетику, банки, державні реєстри, але тисячі менших атак на середній і великий бізнес залишалися сам на сам зі своїми жертвами. Один системний адміністратор, один переляканий директор, один пошук у Google "зламали хакери, що робити".
8 червня 2026 року Адміністрація Держспецзв'язку затвердила наказ №425 - Порядок взаємодії національної команди реагуванняCERT-UA, галузевих і регіональних CSIRT та приватних команд реагування на кіберінциденти. Документ зареєстрований у Міністерстві юстиції 30 червня за №954/46348 і вже набув чинності. Це не окремий закон і не революція , радше завершальний технічний штрих до моделі, яку Україна вибудовує з кінця 2025 року: закон про кіберзахист державних інформаційних ресурсів, який підписав президент, постанова Кабміну № 1471 від 13 листопада 2025 року про порядок взаємодії суб'єктів національної системи реагування, Національний план реагування на кіберінциденти (постанова КМУ №1533). Наказ №425 - це той документ, який нарешті визначає, як конкретно ці суб'єкти обмінюються інформацією між собою в моменті атаки.
Для керівника бізнесу за цим сухим формулюванням ховається зміна, яку варто зрозуміти правильно і яка стосується не лише операторів критичної інфраструктури, а фактично всієї моделі кіберзахисту країни.
Нагадаємо контекст. Закон «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» ще у 2017 році визначив саму конструкцію національної системи реагування: CERT-UA як національний координатор, галузеві та регіональні CSIRT, і, окремим пунктом, приватні команди реагування, які можуть залучатися для обслуговування операторів критичної інфраструктури та інших суб'єктів. Проблема була не в тому, що приватних гравців не існувало: ринок кіберзахисту в Україні розвивався швидко, особливо після 2022 року, коли кількість атак на бізнес зросла на порядки. Проблема була в тому, що взаємодія між приватним і державним контурами не мала чіткого протоколу. Хто кому і в якому форматі повідомляє про інцидент. За якою таксономією класифікується критичність атаки. Як передаються індикатори компрометації, щоб приватна команда не діяла наосліп, а держава не дізнавалася про масштабну кампанію з запізненням.
Постанова Кабміну №1471 заклала рамку: правила обміну інформацією, критерії інформування СБУ, Нацполіції, НАБУ про значні інциденти, процедури спільних заходів. Наказ №425 деталізує саме той шматок, який найбільше бракував бізнесу - технічний і процедурний порядок взаємодії CERT-UA з галузевими, регіональними CSIRT і приватними командами реагування, включно з протоколом TLP (Traffic Light Protocol) для класифікації чутливості інформації, що передається.
Головна ідея наказу можна сформулювати так: держава більше не намагається закрити всі кіберінциденти в країні власними силами. Натомість вона будує чітку архітектуру ролей, у якій приватний сектор не виняток і не «сірий» партнер, а формально вбудований рівень системи.
Це має кілька практичних наслідків.
По-перше, для підприємства, яке вже обслуговується професійною командою реагування, суттєва частина технічної роботи: моніторинг індикаторів компрометації, первинний аналіз загрози, оформлення повідомлення за встановленою формою, взаємодія з CERT-UA, тепер відбувається за прозорим протоколом, а не в режимі індивідуальних домовленостей. Приватна команда, яка відповідає вимогам організаційно-технічноїспроможності (вони теж окремо затверджені Держспецзв'язку), отримує статус повноцінного вузла в мережі обміну інформацією, а не зовнішнього консультанта, якого держава в кращому випадку терпить.
По-друге, для підприємства без власної команди реагування наказ фактично унормовує те, що раніше існувало як ринкова практика: можливість не будувати власний SOC чи CSIRT, а користуватися послугами приватного оператора на договірній основі, знаючи, що цей оператор працює в узгодженому з державою форматі.
По-третє і це, мабуть, найважливіше для бізнесу, - прискорюється сам обмін інформацією про нові загрози. У моделі, де кожна команда реагування діє окремо, інформація про нову техніку атаки часто залишалася в межах компанії, яка першою її виявила. У моделі, де CERT-UA, галузеві CSIRT і приватні команди реагування обмінюються індикаторами компрометації за єдиним протоколом, нова атака, зафіксована в одній компанії сьогодні, стає відомою іншим учасникам системи набагато швидше. Це не означає, що хтось «бачить все, що відбувається в Україні», таких повноважень і технічної спроможності наказ не встановлює. Але учасники офіційного обміну інформацією отримують більш повну й актуальну картину нових загроз, ніж якби кожен захищався ізольовано.
Тут варто зупинитися детальніше, тому що саме статус приватних команд реагування - те, що найменше зрозуміле бізнесу.
До 2026 року робота приватного оператора кібербезпеки виглядала так: компанія укладає договір, оператор моніторить її периметр, у разі інциденту реагує і, за потреби, на власний розсуд контактує з CERT-UA чи регуляторами. Юридично це працювало, але без єдиного порядку взаємодії кожен такий контакт залежав від особистих зв'язків, доброї волі і того, наскільки конкретна команда взагалі знала, куди і як правильно повідомляти.
Наказ №425 змінює саме цю частину. Приватна команда реагування, яка відповідає встановленим вимогам, стає учасником національної системи обміну інформацією про кіберінциденти на тих самих технічних умовах, що й галузеві та регіональні CSIRT: та сама таксономія критичності, той самий протокол класифікації чутливості даних, той самий формат повідомлень. Це знімає з бізнесу необхідність самостійно вибудовувати місток до держави в момент, коли найменше є на це часу, - під час атаки.
Показовим прикладом такої моделі на ринку є оператори на кшталт SHERIFF Кібербезпека - приватні команди реагування, які вже до наказу працювали з операторами критичної інфраструктури та державними підприємствами, а тепер діють у форматі, формально узгодженому з CERT-UA. Для клієнта такого оператора це означає, що функції безперервного моніторингу нових загроз, аналізу індикаторів компрометації, технічної координації під час інциденту й супроводу до завершення розслідування виконує команда, яка вже інтегрована в державну систему обміну інформацією, - а не існує паралельно з нею.
Важливо розуміти межі цієї моделі. Приватний оператор не замінює керівника підприємства в ухваленні рішень: хто відповідає за запуск процедури реагування, які системи критичні для бізнесу, скільки часу компанія витримає без них - це управлінські рішення, які приватна команда виконати за керівництво не може. Наказ №425 не знімає з підприємства відповідальність за готовність, він знімає з підприємства необхідність самостійно вибудовувати технічний канал взаємодії з державою.
Будь-який документ, що формалізує взаємодію десятків суб'єктів різної форми власності, наштовхується на розрив між нормою і практикою. Кілька речей варто тримати в полі зору.
Швидкість - питання не лише регламенту, а й пропускної спроможності CERT-UA. Наказ визначає порядок обміну інформацією, але не збільшує автоматично штат чи технічні потужності національної команди реагування. Наскільки швидко система відповідатиме на зростання кількості підключених CSIRT і приватних команд - питання, відповідь на яке дасть перший рік практики.
Якість даних залежить від дисципліни учасників. Протокол TLP і єдина таксономія критичності працюють лише тоді, коли кожен учасник, від регіонального CSIRT до невеликої приватної команди , корректно класифікує та вчасно передає інформацію. Це організаційний виклик, а не технічний.
Формалізація приватних команд - це також бар'єр входу. Вимоги до організаційно-технічної спроможності, затверджені окремим наказом Держспецзв'язку в лютому 2026 року, встановлюють планку, якій відповідатимуть не всі гравці ринку кіберзахисту. Для бізнесу це означатиме необхідність перевіряти, чи справді його підрядник з кібербезпеки має формальний статус учасника системи, а не лише обіцяє «взаємодію з CERT-UA» в маркетингових матеріалах.
Наказ №425 варто читати не як окремий епізод, а як частину ширшого руху - гармонізації українського кіберзахисту з підходами директиви NIS2, на які прямо посилаються супровідні документи Держспецзв'язку. Європейська директива NIS2 будує майже ідентичну логіку: чіткий розподіл ролей між національними CSIRT і операторами критичної інфраструктури, обов'язкове інформування про інциденти у визначені терміни, формалізована роль постачальників послуг з кібербезпеки. Рухаючись у цьому напрямку, Україна одночасно готує ґрунт для майбутньої інтеграції в європейський простір кіберзахисту та підвищує планку вимог до власного ринку.
Для бізнесу це означає кілька середньострокових наслідків. По-перше, попит на приватних операторів кібербезпеки, здатних підтвердити відповідність державним вимогам, зростатиме і, ймовірно, стане одним із факторів консолідації ринку навколо кількох великих гравців із доведеною організаційно-технічною спроможністю. По-друге, статус учасника національної системи реагування поступово перетворюється на конкурентну перевагу і критерій вибору підрядника, подібно до того, як сертифікації ISO чи SOC 2 давно стали стандартом де-факто на зрілих ринках. По-третє, у міру того як держава й бізнес накопичують спільну статистику інцидентів у межах єдиної системи обміну інформацією, можна очікувати появи більш точних галузевих оцінок ризику, а це, своєю чергою, підстава для розвитку ринку кіберстрахування в Україні, який поки що залишається зародковим.
Є і людський вимір цієї трансформації. Ринок кіберзахисту в Україні стикається з дефіцитом кваліфікованих кадрів і галузь дедалі активніше звертається до досвіду ветеранів, чиї навички аналізу загроз і роботи в умовах високого тиску виявляються затребуваними в SOC-центрах приватних операторів. У міру формалізації системи реагування така кадрова траєкторія, ймовірно, ставатиме дедалі поширенішою.
Наказ №425 не додає українському бізнесу нового обов'язку. Він забирає з-під бізнесу необхідність вирішувати технічну частину взаємодії з державою самотужки за умови, що бізнес або має власну команду реагування, здатну підтвердити відповідність вимогам, або користується послугами приватного оператора, який цей статус вже має.
Отже, яким шляхом піде керівник бізнесу, вирішувати тільки йому, звичайно. Але перпектив стає дедалі більше і вони набагато вивіреніші ніж коли небудь до цього. Тому аналізуйте, радьтесь з професіоналасми, замовляйте аудит і приймайте праильні ріщення. Будьте у безпеці!
