Що робити, якщо дитина краде? Частина 1

Ситуація, коли дитина щось вкрала, здатна вивести з себе навіть самих спокійних батьків. Так, можна вважати, що вашого сина обійдуть стороною погані звички, вплив однолітків та інші негативні прояви соціального життя, але у певний момент відбувається щось таке, що псує ваші надії і змушує задуматися над правильністю процесу виховання.

Проте випадки крадіжок серед маленьких дітей є досить поширеними, адже в них ще не сформовано уявлення про власність. Вже з часом вони починають розуміти згубні наслідки таких дій, якщо оточення сприяє правильній поведінці, але до такого розуміння ще треба їх підштовхнути.

Ми прагнемо допомогти батькам, що зіткнулися з такою ситуацією і не знають, що робити, якщо дитина краде, розібратися із проблемою.

Насамперед такий «сюрприз» може з'явитися у будь-якому віці, головне змиритися і бути готовими до такої ситуації. Якщо один раз розібратися з цим якісно, то, ймовірно, урок буде засвоєно і повторювати не доведеться.

Є чотири основні правила поведінки батьків, які допомагають вплинути на чадо щось, що вкрало.

У цій частині статті ми розглянемо перше правило, адже воно є основним. Так що…

Правило 1. Спокійно розгляньте ситуацію та проаналізуйте наміри дитини.

Немає сенсу рухатися далі, якщо для себе ви не сприйняли вчинок малюка і продовжуєте чинити опір факту, намагаючись знайти будь-які відмазки, аби зберегти свою репутацію правильного батька, у якого дитина не здатна ні на які капості.

Спробуйте, по-перше, знайти собі відповіді такі основні вопросы:

Що сталося? Де та коли це сталося?

З ким була дитина?

Що могло бути причиною крадіжки?

Запитайте історію появи речі, що не належить дитині, наголосивши на вашому відношенні до ситуації, на емоціях, які були першими при констатації крадіжки. Наприклад: «Я засмутилася, коли знайшла в тебе цю іграшку/гроші (або будь-який інший об'єкт крадіжки), адже вона не твоя. Як вона потрапила до тебе?

При цьому пам'ятайте:

— Гостра реакція — не найкращий варіант. Ймовірно, ви будете розлючені чи засмучені, але намагайтеся триматися спокійно. Крадіжка - це лише епізод у житті малюка, а отриманий стрес збереже цей епізод не в найкращій асоціації.

— Не поспішайте звинувачувати дитину в крадіжці. Проблему так не вирішити, але дитина може почати дурити, щоб уникнути покарання.

Щоб максимально ефективно позбавитися ситуації крадіжок, потрібно дослідити, що саме підштовхнуло його до цього.

Досить часто діти крадуть, щоб перевірити чи можна уникнути покарання цей вчинок, екстрим певною мірою, але така поведінка може вказувати і існування більш глибокої причини.

Спробуйте відповісти на низку питань, таких як:

∙ Чи відбулися зміни в сім'ї (розлучення, нова дитина, нова робота тощо), через які дитині не вистачає уваги?

∙ Чи виявляє чадо імпульсивність чи вимагає негайного виконання своїх бажань?

∙ Чи байдужий він і тому не усвідомлює неправильності своїх дій?

∙ Чи розуміє дитина сенс таких понять, як чесність, власність та необхідність просити дозволу?

∙ Чи не демонструєте ви чи хтось у сім'ї неправильне ставлення до чужої власності?

∙ Чи не шукає дитина схвалення серед однолітків, які демонструють таку поведінку?

∙ Чи не злиться малюк на когось або заздрить комусь і таким чином намагається помститися? Особливо актуальним цей випадок є, коли у дітей з'являються кишенькові гроші. Тобто хтось із батьків уже починає їх давати у той час, як ви, наприклад, ще не запровадили таку традицію, а ваше чадо не хоче виділятися серед однолітків і тому дитина краде гроші у батьків.

З'ясуйте причину, чому дитина краде і лише потім переходьте до пошуків рішення.

Далі буде…