На сторожі дітей, незважаючи ні на що

Пам’ятаєте охоронника із сюжету ТСН, який працює в слов’янській гімназії міста Києва? Він не просто екс-директор Дебальцівської загальноосвітньої школи №1, а й представник цілої вчительської династії. Василь Михайлович погодився розповісти про своє покликання та життєвий шлях.

– Так, в нас ціла вчительська династія, якщо так можна сказати. Дружина працює в Києві в гімназії вчителем. Дочка теж вчитель географії і біології, працює у військовому ліцеї м. Києва. В мене рідна тітка – вчитель, у дружини – дядько, вже, на жаль, його немає з нами. Про нас писали, була видана книга в Донецькій області. У нас вже близько 100 років педагогічного стажу, якщо скласти всіх разом.

Який предмет викладали в школі?

Я вчитель географії і біології. Читав географію, біологію, економіку, правознавство, основи здоров’я. За тих 30 років педагогічного стажу, що в мене є, в школі читати можу фактично все.

Якою повинна бути освіта сьогодні?

Я вважаю що на першому місті в нас повинна бути дитина, враховувати всі її потреби, індивідуальність кожної дитини, її особливості характеру, знати, що вона хоче, підштовхувати до того, щоб розвивати ті задатки, які дала природа кожній дитині. Знаєте як кажуть, що не має у нас не талановитих дітей, тільки треба вміти вчителю знайти це, виявити це насіння особливості. Когось цікавить література, а когось малювання, спорт. Справжньому вчителю потрібно вміти це виявити.

Ви в Київ до дітей переїхали чи через воєнні дії на Сході?

Приїхали в Київ на початку лютого 2015 року, через воєнні дії. Я був до останнього моменту. Фактично, з 15 лютого Дебальцеве було захоплено сепаратистськими військами. Таким чином я опинився в Києві. У той час в мене тут вже знаходилася дочка і ми з дружиною їхали до неї, хоча дочка знімала квартиру, але ми знали куди ми їдемо.

Чому вирішили повернутися до шкільного майданчику? Чому не пішли репетитором?

Це був кінець навчального року, лютий місяць. І завантаження для вчителів дуже важко було знайти. Ще здоров’я дозволяє, і я почав шукати іншу роботу – не педагогічну. І тому я пішов працювати в фірму «Шериф», але спочатку я не знав, що буду працювати саме в школі. Коли я прийшов на фірму, мене розпитали хто я, звідки, як – як зазвичай це робиться. Я розказав, що я вчитель, директором був. Зразу після цього мені запропонували йти охоронцем в школу. Я працював не тільки в школі, а й на інших об’єктах, але в основному в навчальних закладах – школах, Київському університеті права.

Скажіть, будь ласка, а як навички педагога допомагають зберігати шкільний порядок зараз?

Мені дуже просто і легко працювати, в даному випадку маю на увазі охоронцем, тому що я знаю зсередини все шкільне життя, знаю поведінку людей. Пропрацювавши 30 років в школі, розумієш, що діти хочуть, можуть. Відповідно до цього, я легко можу знайти з ними спільну мову. Я завжди ціную гідність дітей і розумію, кому що, можна, коли, як сказати. Що вони хочуть. Як так зробити, щоб це не було порушення правил, інструкцій, які існують в школі, до тих бажань, які мають діти. Мені дуже легко знайти спільну мову з дітьми, якщо знайти з ними спільну мову, то все в тебе буде добре.

Фактично, не будучи формально у керма, ви залишаєтесь основною особою, яка відповідає за безпеку дітей? Які знання допомагають контролювати територію?

В школі за порядок, за безпеку дітей, за охорону об’єктів відповідає не тільки охоронець, хоча це одна із ключових таких осіб, скажімо так. Тут, в кожній школі є своя сторожа, є чергові вчителі, чергові адміністратори, які теж дивляться за порядком в школі. З однієї сторони. А з іншої сторони – за тим щоб не заходили сторонні люди, щоб якийсь порядок був в тому плані, що хто приходить, повинен перш за все пройти через нас, через охоронця і знати до кого, куди іде – це звичайно задача охорони.

Так от, працюючи в фірмі, я, як охоронець перш за все зрозумів, які засоби безпеки потрібно вживати, щоб нормально працював цей заклад. Якщо я вирішу повернутись працювати вчителем, я буду використовувати нові навички правил поведінки в різних ситуаціях, якими я навчився будучи охоронцем.

Які ваші подальші плани?

Побачимо, як воно далі буде. Як буде складатися ситуація. Можливо, що я повернуся до своєї педагогічної діяльності з нового навчального року. Як будуть складатися всі обставини. Ну в той же час хочу сказати, що я завжди буду пам’ятати добро, яке для мене зробила компанія Шериф, надавши мені роботу. Коли ми приїхали сюди, у мене не було нічого, а люди підтримали, сказали «все буде нормально». Хочу сказати велике спасибі всім людям, які мене розуміли, допомагали, підтримували. Не знаю як складуться надалі обставини життєві, але я завжди буду пам’ятати цих людей, які протягнули руку допомоги у важкий для мене час.

Важливо не тільки мати покликання, а ще й вміти боротися за нього. Війна на сході України забрала його улюблену справу, проте він не втратив надію боротися за неї. Ми пишаємося, що з нами працюють такі віддані своїй справі люди !